Сочинения в ХД, 1816

І поїхав парубчина!

(ХД № 5).

Песнь семейству

Гой там, по Зміївській дорозі,

За Васищевим за селом,

За Удами при перевозі,*

В селі малѐньком В….

Стоїть хороша нова хата,

Людями добрими багата!

___

Який живе там добрий пан,

Яка живе там добра паня! –

Так добрі, любі, хоч Бояна,

То стане в пинь і сам Боян.

А панночка… та що казати,

Її неможна описати!

___

О, як криви учених товки.

Чи є у них на шах ума?

Все пишуть, що остались вовки,

А що людей зовсім нема.

Є люди, та шукать не хочуть,

Брехнею цілий світ морочать.

Коли б вони панів сих знали,

Таких писулек не писали!

___

А….. зветься добрий пан,

А паня люба Л……,

А люба панночка Н…..,

Її я б радістю назвав!

Вона отцю і справді радість!

А матері – потиха сладість!

___

Є ще у них якась панянка,

Багатая на імена,

Хто називає – Прасковьянка,

А хто зове її – Княжна.

А хто і он як називає:

Що будто би вона сіяє!

Дай Бог їй доброго здоров’я!

Тож добра панночка Прасковья!

___

У пана є іще паничик,

Його зовуть всі Сашурок,

Моторний, шаловлив, як бісик,

Но буде умний парубо̀к.

Уж пів Граматики він знає,

І по-латинському читає!!

Хто не шалив, як був малим?

Не треба тілько бути злим.

___

Я і великий, та шалю;

Но злого серця я не маю;

За то себе і почитаю,

За то себе я і люблю.

___

Панів сих вік я не забуду,

Коли би всі такі були!

За них за всіх молиться буду,

Щоби здоро̀венько жили!

Хіба ведмедем треба бути,

Щоби їх ласки позабути!

___

О, як вони мене кохали!

Не гість у них – родний я був!

Ще раз приїхати прохали –

І я би за̀раз к ним задув,

Хоч сю минуту сів на дрожки –