Іліада

Шостим по них — Одіссея, що розумом Зевсові рівний.

А Менелай, войовник гучномовний, прийшов без запросин,

Знав-бо він в серці своєму, чим його брат турбувався.

410 Стали вони круг бика, ячмінного зерна узявши,

Й так молитись тоді владущий почав Агамемнон:

«Зевсе великий, що в сяйві ефіру живеш, темнохмарний,

Сонце хай не заходить, хай темрява землю не криє,

Поки я вщент не зруйную Пріамові пишних чертогів,

415 Чорних від диму, і брам не спалю їх вогнем нещадимим,

Поки на грудях у Гектора не розірву я хітона

Гострою міддю й навкруг не поляжуть у пил головою

Товариші його всі й зубами не гризтимуть землю».

Так він благав, та молитви його не послухав Кроніон.

420 Жертву священну прийняв і ще збільшив труди неминучі.

А як усі помолились і зерном посипали жертву,

Шию зігнули, вмить зарубали і шкуру обдерли.

Потім, відрізавши стегна, з боків їх жиром обклали,

Згорнутим вдвоє, а зверху сирим іще м’ясом накрили

425 І на багатті спалили з сухого, безлистого хмизу,

Збій же увесь тримали на гострих рожнах над Гефестом.

Потім, як стегна спалили й жертовної з’їли утроби,

Інше все на шматки порубали й, рожнами проткнувши,

Смажили вміло й потім з вогню познімали старанно.

430 Всю закінчивши роботу, порозкладали наїдки

Й сіли вечеряти, й кожен в вечері тій рівну мав долю.

Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:

«Славний сину Атреїв, владарю мужів Агамемнон,

435 Більше не гаймо часу на розмови і справи надалі

Не зволікаймо тієї, що бог на нас покладає.

Отже, звели, щоб ахеїв окличники мідянозбройних

До кораблів чорнобоких скликали негайно збиратись,

Ми ж усі разом тоді по широкому стану ахеїв

440 Пройдемо, щоб розбудить у них швидше палкого Арея».

Так він сказав. Тим не знехтував владар мужів Агамемнон.

Дзвінкоголосих гукнувши окличників, він ізвелів їм

Довговолосих до бою негайно скликати ахеїв.

Ці їх скликали, а ті — звідусюди збиралися швидко.

445 Кинулись разом з Атрідом паростки Зевса, державці,

Воїв ряди шикувать. Серед них ясноока Афіна

Дорогоцінну егіду несла нестаріючу й вічну,

Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,

Сплетених гарно, і кожна із них — в гекатомбу ціною.

450 Сяючи блиском егіди, пройшла вона поміж ахеїв,

В бій закликаючи їх. І в кожного в серці з’явилась

Сила змагатися з ворогом, битися з ним безустанно.

Навіть милішим здалося їм раптом усім воювати,

Ніж в кораблях глибодонних до рідного краю вертатись.

455 Наче вогонь нищівний, що в безкраїх лісах розгорівся

На верховині гірській і далеко та заграва сяє,

Так же із лав, що проходили, від світлосяйної міді

Сяйво блискуче в повітрі аж неба самого сягало.

Мов перелітні зграї крилатих птахів незліченні,

460 Диких гусей, журавлів чи лебедів ключ довгошиїх

В небі асійськім, обабіч Каїстрових течій струмистих,

Гоняться взад і вперед, на крилах красуючись легких,

З криком сідають на землю, і гомоном повняться луки, —

Від кораблів і наметів своїх племена незліченні

465 Ринули так у долину Скамандру. Аж стугоніла

Страшно земля під ногами людей і під кінським копитом.

На скамандрійських нарешті спинилося луках квітучих

Безліч їх, мов листя і квіти, як час їм надійде.

Наче докучливих мух дзиготливих рої незліченні

470 Понад кошарою вперто кружляють в пастушім обійсті

В пору весняну, коли молоко напливає в дійниці,

Довговолосії так на рівнині роїлись ахеї

Проти троян, палаючи прагненням геть їх понищить.

Як чабани, що кіз розпорошені всюди отари

475 Легко, проте, розрізняють, хоч би й перемішані в полі,

Так ахеїв вожді ряд у ряд їх і лаву до лави

Розподіляли до бою, й владущий між них Агамемнон.

Схожий очима й чолом із Зевсом він був, громовержцем,

Станом — з Ареєм, грудьми — з державцем морським Посейдоном.

480 Наче бугай вирізняється в череді з решти худоби,

Дужий бугай, між корів на вигоні зразу помітний, —

Саме таким того дня Атріда зробив олімпієць,

Вирізнив між багатьох, серед інших героїв одмітив.

Нині скажіть мені, Музи, жилиці осель на Олімпі,

485 Ви-бо, богині, буваєте скрізь, і все вам відомо,

Ми ж лиш чуток дослухаєм, нічого не знаєм напевно —

Хто у данаїв вожді і хто у них був владарями?

Воїв же ані назвати, ані полічить я не зможу,

Хоч би і десять я мав язиків і десять горлянок,

490 Голос би мав неослабний і мідяне серце у грудях.

Тільки хіба що ви, Музи, егідодержавного Зевса

Доньки, назвали б самі мені всіх, хто діставсь Іліона.

Отже, лише корабельних вождів я назву з кораблями.

П’ятеро мужніх вождів очолили рать беотійську —

495 Аркесілай, Пенелей, Протоенор і Клоній з Леїтом,

Йшли з ними ті, що в Гірії жили та Авліді скелястій,

В Схені та Сколі, в багатім на пагорби й ліс Етеоні,

В Граї, Теспеї, також в Мікалессі широкорівниннім.

Ті, що навколо Ілесія й Гарми жили та Ерітри,

500 Що Елеон, Окалею й також Петеон заселяли,

Гілу, а ще й Медеон, це гарно збудоване місто,

Копи, Евтресу і голубами уславлену Тісбу,

Що в Коронеї жили й Аліарті, травою багатім,

Ті, що Глісант заселяли, і ті, що прийшли із Платеї,

505 Й що в Гіпофівах жили, у гарно збудованім місті,

Та у священнім Онхесті, де вславлений гай Посейдона,

Й ті, що з Мідеї прийшли й виноградом багатої Арни,

Й ті, що в Нісі божистій жили й Антедоні далекім.

З ними прийшло п’ятдесят кораблів мореплавних, і в кожнім

510 Юних, дужих бійців беотійських сто двадцять сиділо.

Тих, що жили в Аспледоні, в Мінейськім жили Орхомені,

Вів Аскалаф за собою й Іалмен, синове Арея,

В батьківськім Актора домі їх Астіоха родила.

Дівчина та соромлива наверх, до своєї світлиці,

515 Вийшла, й могутній Арей перебув там із нею таємно.

Тридцять за ними тоді кораблів припливло крутобоких.

Схедій з Епістрофом, діти високого духом Іфіта,

Сина Навбола, ішли на чолі фокеїв численних,

Що Кіпаріс населяють і край Пітона скелястий,

520 Крісу божисту й Давліду, і тих, що живуть в Панопеї,

В Анемореї, і тих, що оселі їх круг Гіамполя,

Тих, що уздовж святої Кефісу-ріки проживають,

Тих, що в Лілеї живуть, при світлих Кефісу джерелах.

Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.

525 Двоє вождів цих у лави стрункі шикували фокеїв

З лівого боку беотян, готуючи військо до бою.

Локри мали вождем Ойлеїда, швидкого Еанта,

Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,

Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.

530 А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.

Вів племена він, що Кінос, Опунт, Калліар заселяли,

Бесси пониззя, і Скарфу, й Авгеї долини принадні,

Тарфу, і Троній, і Багрія бистрого всі узбережжя.

Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких —

535 Локрів, що проти Евбеї священної їхні оселі.

Йшли із Евбеї абанти, що запалом дихали дужим,

Ті, що з Халкіди й багатої на виноград Гістіеї,

З Керінта, що біля моря, із Дія, високого міста,

Із Еретреї і ті, що у Стірі живуть та в Карісті.

540 Всіх за собою їх вів Елефенор, Ареєва парость,

Син Халкодонта, начальник відважних душею абантів.

Бистрі були ті абанти, із косами довгими ззаду,

Вої палкі, що ударом списів ясенових жадали

Панцирів мідну броню розбивати на грудях ворожих.

545 Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.

Ті, що в Афінах жили, у гарно збудованім місті,

В цім Ерехтея могутнього краї, — його-бо Афіна,

Зевсова донька, зростила, родила ж земля хлібодайна,

В пишному храмі своєму Афіна його оселила, —

550 В коловороті років там усі юнаки афінейські

Жертви йому милостивні з биків і овечок приносять.

Воєначальником був Менестей у них, син Петеоїв, —

Серед людей земнородних ніхто так, як він, не умів ще

Коней до бою й мужів щитоносних ряди шикувати.

555 Вмів це лиш Нестор, що був набагато від нього старіший.

Він п’ятдесят кораблів із собою привів чорнобоких.

Із Саламіна дванадцять прийшло кораблів із Еантом,

Там поставив він їх, де афінські стояли фаланги.

Ті, що їм Аргос — оселя, й Тірінта, мурована міцно,

560 І Герміона, й Асіна, міста при затоці глибокій,

Гавань Ейону, й Трезен, й Епідавр, виноградом славетний,

Ті, що в Агіні живуть і в Масеті, і молодь ахейська —

Мали вождем Діомеда, що славен був голосом дужим,

З ними йшов і Стенел, славетного син Капанея;

565 Був ще третім вождем Евріал у них, муж богорівний,

Син Меністея і внук державця старого Талая.

Над усіма ж Діомед був, уславлений голосом дужим.

Вісім десятків вони кораблів привели чорнобоких.

Тих, що в Мікенах жили, у гарно збудованім місті,

570 Що заселяли Корінф і збудовані гарно Клеони,

Аретіреї долину принадну, і місто Орнею,

І Сікіон, що Адраст у ньому колись володарив;

Жителів Гіпересії і скель Гоноесси високих,

Тих, що в Пелені жили, і тих, що навкруг Егіона

575 І по всьому Егіалу, й широкої близько Геліки, —

Їх аж на ста кораблях владущий привів Агамемнон,

Син Атреїв. Із ним прибуло найчисленніше військо

І найдобірніше. Сяючи зброї блискучою міддю,

Гордо він величавсь, між героями найвидатніший,

580 Саном верховним своїм і числом свого війська найбільшим.

Хто в Лакедемоні жив серед гір та глибоких ущелин,

В Спарті, у Фарісі та в голубами уславленій Мессі,

Хто проживав у Брісеях, осів хто в Авгеях принадних,

В Лаї та Гелосі, близько до моря прилеглому місті.

585 Тих, що навколо Етіла й Амікли були їх оселі, —

Їх Агамемнона брат, Менелай, войовник гучномовний,

Вів шістдесят кораблів, їх лави окремо стояли,

Сам він у бій їх водив, одважності певен своєї,

Духу їм сам додавав войовничого, серцем палав-бо

590 Він за Єлени печаль і сльози гіркії помститись.

Ті, що у Пілосі їхні домівки, в Арені принадній,

В Трії, при броді Алфейськім, у гарно збудованім Епі,

В Кіпаріссеї, і ті, що навкруг Амфігени їх житла,

Й що Птелеон — їх оселя, і Гелос, і Доріон той, де

595 Музи позбавили співу Таміра-фракійця, коли він

Із Ехалії колись від Евріта вертавсь, ехалійця.

В співі хваливсь він усіх подолати, коли б навіть Музи

Стали виспівувать, Зевса егідодержавного доньки.

В гніві наслали на нього вони сліпоту й відібрали

600 Співу божистого дар, і забув він, як грать на кіфарі.

А на чолі цього війська був Нестор, їздець староденний.

З ним дев’яносто до Трої прийшло кораблів крутобоких.

Тих, хто в Аркадії жив, під узгір’ям Кіллени високим,

Близько могили Епіта, в країні бійців рукопашних,

605 Тих, що в Фенеї жили й Орхомені, на вівці багатім,

В Ріпі, Стратії й Еніспі, овіяній всіми вітрами,

Тих, що в Тегеї було їх житло, в Мантінеї принадній;

Тих, хто в Стімфалі житло мав, і тих, що жили в Паррасії, —

Син Анкея очолював їх, володар Агапенор,

610 Вів шістдесят кораблів він. Аркадських багато на кожнім

Воїв було, в ремеслі войовничім обізнаних добре.

Ці кораблі добропалубні владар мужів Агамемнон,