Казка про Добромола

— Дзуськи вам! Лише вища міра покарання — ось мій справедливий вирок.

Ну, і звична справа — брязь молоточком по столу. Коли бідолашного пічника тягли за ноги через усю залу, він несамовито кричав, що ні в чому не винний, чим тільки посилив упевненість судді в об’єктивності вироку.

Але не ці дрібниці дратували короля Добромола та його найближчих однодумців. Темпи судочинства були неймовірно повільними. А чому тут дивуватись? Всі судді в Комі були представниками старої формації, що геть віджила своє. Ну й справді, чого тягнути, навіщо зволікати? Так, дійсно старі судді, вислужуючись перед новим монархом, завжди виносили суворі вироки. Але все це понтове позування на нікому непотрібних судових засіданнях, несамовите бажання прочитати справу, особисто виписати та оголосити вирок... Вся ця нікому не потрібна маячня, весь цей гнилий багаж старої судової машини, просякнутий смердючою сумішшю підлабузництва та саботажу, гальмував конвеєр справедливості, без чого не могло бути швидких темпів великих перетворень Великого перетворювача.

Саме тут і розкрився в повній мірі рідкісний талант Першого радника короля. Його яскраві нестандартні пропозиції, що значно випередили свій час, швидко розвіяли депресивну хандру народного улюбленця. Перший радник запропонував кардинально оновити та розширити обрії судової системи, відправивши всіх старих суддів на ешафот разом із їх підсудними. А на цю відповідальну роботу призначити молодих, енергійних, нікому не відомих і нікому не потрібних та абсолютно неписьменних патріотів. Головне, щоб цей цінний державний непотріб щиро відчував необхідність і важливість глобальних перетворень найвидатнішого короля казкової сучасності.

Перший радник повністю виправдав довіру свого улюбленого монарха. По-перше, це було свіжо і модерново. По-друге, неймовірно ефективно. Претендентів на посилення королівської феміди ніхто не знав, вони були нікому не цікаві і це робило їх незалежними. Чисті аркуші їхніх біографій, де було лише ім’я та орієнтовна дата народження, стали найкращим доказом незаплямованості їх репутацій. Найважливішою родзинкою нової кадрової політики стала повна неписьменність майбутніх стовпів королівського правосуддя.

Залізна логіка Першого радника була струнка, як рейка. Навіть позбавлений жодного співчуття непохитний ліквідатор державних злочинців ні-ні та й може почати читати кримінальну справу ворогів народу. Йому, бач, цікаво, а конвеєр правосуддя гальмується, темпи знищення ворогів падають.

Суддя, який не вміє читати і писати, позбавлений цих недоліків і спокус, а шкрябати свій підпис під вироком можна і курку навчити. Та й зрештою, якщо у прізвищі неупереджених законників забагато літер, то можна поставити пташку, хрестик або будь-яку хитру закарлючку.

Нова кадрова політика настільки захопила Добромола, що революційну новацію Першого радника було вирішено поширити на всі заклади королівської влади — від членів Боярських Зборів до писарчуків Виконавчих канцелярій.

Але забезпечити в таких величезних масштабах принципове кадрове оновлення Кома виявилось непростою справою. Ви ж не забули, як в Комі всі любили читати. Це вам не неосвічений тайожний Морок і навіть не Ковбаса, де перевагу віддавали складанню грошових знаків.

По всьому королівству був оголошений багатоденний кастинг. Окрім відсутності будь-яких навичок до читання та писання у претендентів мав бути гарний слух, щоб добре чути королівські забаганки, а також права рука. Рука була конче потрібна всім: суддям, аби підписувати вироки, боярам-законотворцям, — щоб голосувати за новаторські закони, ну а представникам виконавчих підрозділів — аби ручкатись із вдячним народом. Запитаєте, а чому обов’язково потрібна була саме права рука? Ну, не довіряв пильний Добромол шульгам. Погодьтесь, якісь вони всі ну дуже підозрілі.

Після проведеної титанічної роботи перша партія не зіпсованих знаннями та інтелектом патріотів нап’ялила на себе суддівські мантії, начепила боярські значки та розсілася за дубовими столами у Виконавчих канцеляріях.

Життя в королівстві значно пожвавилося. Суди без зволікань виносили вироки, Боярські Збори видавали закони, як здоровенна піч — гарячі пиріжки. Виконавчі канцелярії значно збільшили прийом відвідувачів. Прості доступні чиновники без пихатої чванливості обнадійливо поплескували правою рукою по плечу прохачів, у яких від такого людяного ставлення за спиною просто виростали крила...

Але головне завдання оновлення країни — знищення всіх численних представників старої мерзенної влади — досі ще не було виконане. Так, оновлена судова система значно прискорила темпи винесення вироків. Але ж ой як ще було багато всіляких затримок і зволікань. Поки вирок з Королівської ради привезуть до суду, поки суддя виведе на ньому закарлючку свого підпису і відішле у зворотньому напрямку до королівського палацу, трясця його матері, так і день пройшов.

Багато хто плюнув би, мовляв, і так зійде, але не таким був Перший радник короля. Він дійсно харкнув, але не заспокоївся. Перехиливши келих імпортного перваку, він шанобливо вдерся до королівської опочивальні.

— Мій королю! — заволав Перший радник, збуджений глибиною та унікальністю власних ідей.

— Що трапилось? — напружився монарх. — Війська Мороку захопили частину нашого королівства?

— Ні, Ваша величносте, — зігнувся у глибокому поклоні Перший радник, — я б ніколи не наважився вас турбувати з приводу такої дрібниці. Справа державної ваги! Одна моя знайома шльондра, тобто дуже шляхетна жіночка, повернулася з Ковбаси, де у службовому відрядженні вивчала гастрономічні новації наших стратегічних партнерів.

— Так-так, нові гастрономічні смаколики — це дуже важливо! — стратегічні питання завжди були у центрі уваги цього мудрого та відповідального правителя.

— Про це потім, — махнув рукою головний королівський інтелектуал, чим повністю збив з пантелику свого сюзерена. — В одному великому шинку ця самотня, але винятково порядна кобіта побачила, як шинкар жахнув по чеку печаткою з викарбуваним на ній своїм підписом. А зветься ця заморська дивовижна річ — «факсиміле».

— Неймовірно! — від почутого у короля відвисла щелепа та зашкребло в горлі.

Як людина передових поглядів, Добромол із особливим пієтетом ставився до новітніх технологій і всіляко намагався їх впроваджувати у своєму королівстві. Він був шокований та заінтригований, а Перший радник, не зупиняючись, продовжував дивувати монарха своїм безмежним інтелектом.

— Уявіть, Ваша величносте, коли ми замінимо всіх наших суддів цим іноземним ноу-хау! Яка буде економія дорогоцінного часу та бюджетних коштів!

Від причетності до такої величі у Першого радника залоскотало в носі та перехопило подих.

— А прізвище якого судді ми виріжемо на цій печатці? — слушно поцікавився монарх. — Чи не забагато честі для якогось тупорилого висуванця, щоб його прізвище стояло на всіх вироках королівства?

— Чесність для нас важливіше слави! — з гідністю соратника найвидатнішого монарха сучасності вимовив колишній хліборіз. — Прізвище нашого непідкупного і справедливого судді буде «Факсиміле».

— Елегантно, переконливо, а головне — бездоганно чесно, — доброзичливо погодився Добромол, підписуючи указ про призначення Факсиміле Верховним суддею королівства.

Робота з винесення вироків пішла без зупину. Так інтенсивно Перший радник не працював навіть коли різав хліб на королівській кухні. Він, до речі, змушений був узяти на посаду штампувальників вироків тузінь дебелих чоловіків, які зовсім випадково виявилися його родичами.

Задля економії коштовних чорнил прізвище Верховного судді з часом скоротили до перших трьох літер. Тепер справедливі вироки з чітким підписом «Фак» безперервним потоком виходили з надр оновленої феміди Кома.

Саме тоді і настав час для ознайомлення налаштованого на радикальне покращення народу з опрацьованою до найменших деталей програмою радикальних перетворень рідного королівства. Всі корпоративні газети билися за ексклюзивне право першими надрукувати цю унікальну програму оновлення Кома. І ось настала довгоочікувана мить, коли, без перебільшення, геніальне королівське творіння побачило світ.

Тремтячими від хвилювання руками, високо піднятими над головою, Перший радник виніс товстенний фоліант, підписаний особисто королем Добромолом.

Без зайвого пафосу провели презентаційний брифінг. Тривалі оплески постійно переривали оголошення епохального творіння. Коли через дві години була дочитана остання сторінка цього сакрального тексту, всі присутні в емоційному пориві заспівали гімн.

Величезний наклад стратегічної програми було роздано журналістам і передано для негайного виконання до всіх установ державної влади.

Доленосний документ складався зі ста сторінок убористого тексту. На першій сторінці великими літерами та сучасним шрифтом, без старорежимних вензелів і епістолярних витребеньок, була надрукована велична назва — «СТРАТЕГІЧНА ПРОГРАМА АНТИКОРУПЦІЙНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ». На всіх наступних дев’яносто дев’яти сторінках в кожному рядку були дуже рясно розставлені виключно одні знаки оклику. Відразу відчувалась рука майстра. Це було нестандартно, по-новому. Разом з тим до безтями вражала шалена ерудиція, детальне знання обставин і рішучість вінценосного автора. Всі, кому пощастило ознайомитися з програмою, високо оцінили наскільки вишукано і елегантно документ доносить виняткову важливість запропонованих доленосних змін.

Водночас, під час уважного читання цієї безмежної за глибиною програми, зберігалася емоційність та легкість сприйняття достатньо складних соціальних, економічних, політичних і навіть філософських парадигм. Документ був доступний і поважним вченим, і простим малоосвіченим роботягам. Саме на розуміння останніми величних пріоритетів нової несамовито народної влади і була, насамперед, розрахована програма.

Була ще одна важлива перевага цього стратегічного дороговказу. Програма була зрозуміла величезній армії нових неписьменних керівників всіх гілок і всіх рівнів королівської влади, не здатних прочитати старі нормативно-правові акти, що втратили будь-який сенс. Всі ці напрацьовані багатьма попередниками папірці одразу перетворилися на непотріб, гідний лише для розпалювання печі. Тепер кожний представник нової, непідкупної народної влади міг не лише зрозуміти всі пріоритетні завдання, але і легко запам’ятати весь цей багатосторінковий взірець програмотворення. Навіть розбуджений вночі будь-який чиновник останнього призову міг без жодної помилки повторити глибоко усвідомлений зміст кожної сторінки. Так, це був черговий тріумф короля-новатора і новий сплеск всенародного обожнення і підтримки.

Король розумів і любив широкі верстви населення, які зі свого боку розуміли і несамовито любили свого кумира. Але народна любов — така складна коштовна річ, що без грошей може швидко змарніти. А ось із грошима, бісова ковінька, у королівстві були постійні проблеми.